© Авіценна (Ібн Сіна)
© В.Мисик (переклад з перської), 1990
Джерело: Захід і Схід: Переклади. К.:Дніпро,1990
Електронний текст: Бібліотека "Джерело" (ukrlib.com), 2004
"Хоч я великим став, а дні в тісноті трачу"
"Коли забагатієш, то простягни до друзів..."
"Найвищої мети я прагну і жадаю..."
"Не метушись, бо всюди живе твоя душа..."
"Що за людці! Так заздрять на мій хист..."
"Вони прощення просять моїм гріхам, бо в серці..."
Хоч я великим став, а дні в тісноті трачу.
Зросла ціна моя, а покупців не бачу.
Коли забагатієш, то простягни до друзів
Із щедрими дарами, із частуванням руки.
А спобіжить нещастя, не виявляй нікому,
Нехай безмовно жовкне твоє лице від муки.
Найвищої мети я прагну і жадаю,
Ніколи вниз мій дух не спуститься й на мить:
Або дістануся жаданої верхівлі,
Або хай смерть мене на цім шляху приспить.
Не метушись, бо всюди живе твоя душа,
Вперед, до благ найвищих - таке у неї гасло.
Душа - скляна судина, наука - світло в ній,
А нашу людську мудрість вважатимем за масло.
Воістину, живеш ти на грані небуття
Лише хвилину, поки те світло не погасло.
Що за людці! Так заздрять на мій хист,
Що заочі кленуть мене повсюди.
Знання, освіта, розум мій - для них
Лиш зачіпка для лайки та огуди.
Як дикий цап рогами скелю б'є,
Так і мені ці докучають люди.
Та юнака, що став на певний шлях,
Не устрашать пусті їх пересуди.
Вони прощення просять моїм гріхам, бо в серці
Таять передо мною і острах, і докір.
Як од страшного звіра, копають ями, хрипко,
Як пси, на мене брешуть, бо я ж і є той звір.
Коли встають уранці, на мене зирять косо,
Що я всю ніч працюю, томлю і думку, й зір.
Якби вони по правді, без заздрості судили,
То, певно б, не зганьбили мій труд, мій добротвір.
© Aerius, 2004