Авл Персій Флакк
Сатири. Сатира друга
Переклад Ю.Сака


© Persius

© Ю.Сак (переспів з латини), 1961

Джерела: Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах. Л.: Світ, 2000. 328 с. - С.: 231-234.

Сканування та коректура: SK (ae-lib.org.ua), 2004


 

Цей, о Макріне, ти день вважай же одним із щасливих,

Щиро добавить тобі він рік ще один до прожитих.

Генія свого вшануй! Ти нічого не просиш лукаво,

Нишком що можна б богам довіряти, убік їх відвівши.

Знаті частина, та більша, таємно жертву приносить,

Не до вподоби комусь і мимрання і шепоти тихі

Вигнати із святих місць та прилюдно приносити жертву.

"Розум здоровий, слава, пошана", - собі вголос просить,

А вже у себе в душі й під носом таке він мурмоче:

"Дуба якби дав мій дядько, це смерть чудова! "Або ще:

"Бочку із сріблом якби підкинув охоче під плуга

Геркуль мені" та: "Якби я зміг вижити хлопчика цього,

Я спадкоємцем якого є першим, його вже й короста

Мучить, й попух весь від жовчі. А Нерій вже жениться втретє!"

Вимолить щоб це ти міг, то зануриш голову в Тибрі

Двічі чи тричі із ранку і чистиш бруд ночі водою.

Відповідь дай, будь ласка, на невеличке питання:

Що про Юпітра гадаєш? Ти б, може, поставив за нього

Вище... "Кого? "Ну, кого ж? Хоч Стая! Або ж ти не згоден?

Хто могутніший суддя, про сиріт хто піклується краще?

Отже, те, чим ти бажаєш наповнити вухо Юпітра,

Стаю, скажи-но. "Юпітре, о добрий Юпітре!" - той крикне.

Та невже ж за таке сам Юпітер не буде сердитий?

Думаєш, що він пробачив, бо під час грому скоріше

Блискавка дуба розбила, тебе ж і твій дім пощадила.

Доля якщо не судила тобі й не веліла Ергенна,

Щоб у гаю ти лежав і могилу твою оминали,

Може, тому дозволяє тобі потягнути безглуздо

Голову сиву Юпітер? Або ж яким подарунком

Вушка богів підкупив, чи легенями й лівером жирним?

Та ось бабуся або ж ота тітка, що бога боїться,

Вийняла хлопця з колиски й чого та губоньки мокрі

Пальцем спочатку середнім й очисною слиною маже,

Вміє бо добре малят від недобрих очей захищати.

Потім його на руках поколише і в щирій молитві

Просить для нього то ниви Ліціна, то Красса палати:

"Хай же цариця і цар його приймуть за зятя, дівчата

Хай за ним рвуться, хай рожі цвітуть, куди тільки він ступить".

Так виховательці не дозволяю просити, відмов їй

В цьому, Юпітре, хоч в білому вся проситиме в тебе.

Просиш здоров'я і сили собі на старість. Хай буде!

Пишні бенкети й закуски однак стоять на заваді,

Щоб небожителі силу дали, та Юпітер не хоче.

Прагнеш нажити майно, принісши жертву, благаєш

Бога Меркурія: "Дай же моїй ти щастя домівці,

Стадо дай, приплід отар! "Та як це, нещасний, можливо,

Стільки якщо ти чепців на вогні посмажиш телячих?

Все ж таки і тельбухами він і пирогами так хоче

Свого добитись. Вже поле росте, росте вже й вівчарня,

Вже досягну, вже, вже... поки обманутий та й безнадійний

Марно не зітхне: все кінчилось, я залишився без грошей.

Вази якщо тобі срібні, якщо принесу подарунки,

Золотом густо покриті, потітимеш й витрусиш сльози

Із жалюгідних грудей, боязливе радітиме серце.

Звичай той звідси пішов, що святих покриває обличчя

Золотом, в бою здобутим: "Бо поміж братами із бронзи

Першими хай будуть ті, що нам посилають пророчі

Сни та хай же у них борода із золота буде".

Золото вигнало мідь Сатурнову й начиння Нуми,

Й урни весталок та й посуд із глини міняє етруський.

О, до землі приковані душі й далекі від неба,

Втіха яка вам ото, що ви звичай наш вносите в храми

Й волю богів ви хочете з плоті злочинної взнати.

Ця розпустила для себе корицю в несвіжій олії

І калабрійську в несправжній багранці вовну зварила,

Ця з черепашки собі здобувати перли веліла

Й золотоносні очистити жили від грубого шлаку.

Гріх допускає і ця, гріх корисний для неї, але ж ви,

Наші жерці, розкажіть нам, що золото робить у храмі?

Те що й ляльки, що дівчата дарують богині Венері.

Чом ми богам не даруємо те, що з великого блюда

Кодло каправе Мессали могутнього дати не може:

Право з сумлінням в душі й чистоту потаємної думки

Й серце що в чесності завжди благородній палає?

В храми внести це дозволь, я й мукою богів вмилостивлю.

 


© Aerius, 2004