Пентандій
Весна
Переклад М.Зерова


© Пентандій

© М.Зеров (переклад)

Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 584-585.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2004


Пентадій (IV ст.) - один з «малих» поетів пізнього Риму. Для більшості з них характерна примхливість і вишуканість форми при відсутності серйозного змісту. Наслідуючи, мабуть, Овідія, Пентадій культивував «зміясті» форми віршування: у дистихах перша половина гексаметра точно повторюється другою половиною пентаметра. Таку побудову маємо в його поезії «Весна»:


 

Чую: надходить весна. Під зефіром весь світ оживає,

    Повняться води теплом. Чую: надходить весна.

Проростом криється лан. Земля обігрілась на сонці,

    В сяйві блакитного дня проростом криється лан.

В силу вбивається брость, зодягаються листом дерева,

    Скрізь по зелених гаях сил набирається брость.

Вже Філомела дзвенить... На Ітіса руки підносить

    Мати душею тверда - вже Філомела дзвенить.

Води весняні гудуть, водоспадом у скелях шумують

    І прокидають луну, води весняні гудуть. [584]

Скрізь незліченні квітки колихаються в ранковім світлі,

    В долах Темпейських пахтять скрізь незліченні квітки.

Ехо в печерах лунких повторяє худоби ревіння.

    Котить до гір і гуде ехо в печерах лунких.

Лози винові цвітуть, по сусідніх в'язах поєднавшись;

    Сплівшись подружжям витким, лози винові цвітуть.

Хмиззя, обмазане в глей, говорюща ластівка носить,

    Поки не зліпить гнізда - хмиззя обмазане в глей.

Серед платанів густих на ту пору дрімається любо:

    Радісно в'ються вінки серед платанів густих.

Солодко вмерти тоді. То ж збігайте, нитки, з веретена:

    Серед обіймів і втіх солодко вмерти тоді!

 


© Aerius, 2004