[Невідомий автор]
У такт веслам
Переклад М.Зерова


© unknown

© М.Зеров (переклад)

Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 586.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2004


Серед поезій «Латинської антології» є анонімні. Одна з них вельми цікава якраз нехарактерною для кінця античності темою радісної праці. Це пісня веслярів, в основі якої, можливо, лежать справжні мотиви і ритми трударів-моряків.


 

Гей-я! гребім, веслярі - хай нам ехо у відповідь: гей-я!

Владар ласкавий пучин, посміхнувшися лагідним оком,

Бурю грізну вгамував і розложисте вигладив море;

Хвиля солона сама під вагою своєю опала.

 

Гей-я! гребім, веслярі - хай нам ехо у відповідь: гей-я!

Мірним напруженням сил на простір корабель виганяймо,

Море безодняве скрізь із погожим братається небом;

Свіжий вітрець ходовий надимає вітрило воласте.

 

Гей-я! гребім, веслярі - хай нам ехо у відповідь: гей-я!

Прова нехай як дельфін поринає углиб і зринає;

Рівнява хай водяна на руках підіймається вгору;

Сива значиться нехай борозна, закипаючи шумом.

 

Гей-я! гребім, веслярі - хай нам ехо у відповідь: гей-я!

Західний вітре, повій, щоб нам легше гукалося: гей-я!

Море, запінься кругом, розпорошене бризками: гей-я!

Берегу, голос подай, раз у раз озиваючись: гей-я!

 


© Aerius, 2004