На головну

Українська банерна мережа

Легенди, чутки та цікаві факти

Вбивство Джона Леннона
Марк Чепмен, вбивця Джона Леннона, був фанатом Селінджера, і зачитувався "Ловцем у житі". Вважається що саме цей роман вплинув на нього настільки, що він вбив Леннона. Мабуть, "Бітлз" були для Чепмена втіленням "phoney". Цей роман (на відміну від інших творів Селінджера) справді дуже сильно впливає на психіку нестабільних людей. 
Пізніше я збираюсь написати про це детальніше і на окремій сторінці.

Переслідування Джоді Фостер
Після того, як Фостер знялась у фільмі "Такстист", її почав закидувати любовними листами з цитатами із "Ловця у житі" один тип. Вона мала необережність на них відповісти. Якось він перестрів її після школи і налякав до півсмерті, бо виявився психічно ненормальним. Заявив, що вб'є її, якщо вона втратить свою невинність. Запхнути його до психушки не вдалось, бо лікарі виявили, що він цілком безпечний, крім того його батько був нафтовим магнатом (що, мабуть, було важливіше). Його частково ізолювали, але листи з погрозами  продовжували надходити до Фостер й далі. Все це сильно змінило життя акторки, змусило вступити її на філологічний факультет університету, де вона займалась вивченням творчості Селінджера. Про нього вона написала цікаву дипломну. Надалі своє особисте життя вона тримала у страшній таємниці, намагалась не привертати до себе уваги (не користувалась косметикою, скромно одягалась і т.д.). У таємниці вона тримає навіть ім'я батька свого сина.

Підпільні видання ранніх оповідань
У сімдесятих з'явилась книга ранніх оповідань Селінджера, які він забороняв видавати (The Complete Uncollected Short Stories of J. D. Salinger, Volume 1 and 2, 1974). Говорять, що видавець цієї книги був змушений полишити США, аби уникнути арешту ФБР, ще існує інформація, що під іменем "Джон Гріндберг", виступає організація хіпі. Після цього видання Селінджер розпочав маштабну юридичну тяганину з книгопродавцями, що розповсюджували книгу. З них було стягнути такі величезні гроші, що надалі знайти підпільні видання у США практично неможливо.
Хоч пізніше ця книга перевидавалась кілька разів, іншими людьми, й у значно кращому вигляді (див. "Бібліографія"). Є й російські переклади, наприклад, видавництва "Фоліо". Тільки до Харкова довгі руки ФБР не дістають.

Уривки Гайла Вівера 
Журнал "Фенікс", що виходив у 40-х, знову з'явився у 1970-му, його перші кілька випусків містили, поруч з іншими речами, кілька незв'язних листів та щоденник, подані чоловіком, що називав себе "Гайл Вівер" (Giles Weaver).
Існують досить сильні ознаки, що ці уривки написані Селінджером, але точно сказати не можна. Стиль дуже схожий на його і ситуації, що описуються, могли статися у його житті в цей період.
Кілька років згодом Марк Філліпс розмовляв з видавцями "Фенікса" і дістав досить прозорі натяки, що їх автор справді був Селінджером, який "вчинив невелику хитрість" (weaving some guile = Giles Weaver). Марк написав статтю для "Сетедей Рев'ю" (Листопад/Грудень 1985, ст. 39) у якій він описує уривки Гайла Вівера й намагається довести, що їх автором був Селінджер.
Ці тексти можна знайти в деяких великих американських бібліотеках у зимових (1970) та весняних (1971) випусках журналу "Фенікс" (The Phoenix). Вони, проте, досить нечіткі і сильно особисті. Вони розповідають про життя автора у Нортгемптоні, Массі та південному Вермонті, про його депресію і роздуми щодо різних речей. Не слід однозначно вважати, що їх автор Селінджер, це лише можливо.

Вільям Вартон
Це була дуже поширена чутка у 1981, вона стверджувала, що Селінджер знову почав видаватися під псевдонімом Вільяма Вартона (William Wharton). Навіть "Нью-Йорк Таймс: Книжковий огляд" говорив про це у той час. Але вона невдовзі зникла, бо Вільям Вартон виявися реальним автором.
Вартон написав "Бірді" (Birdy) дуже популярний роман, на якому ґрунтувався дуже популярний фільм з такою ж назвою (й з дуже популярним саундтреком Пітера Ґебріела )
- Birdy, by William Wharton, Vintage Books, 1992, 309 pages, ISBN: 0679734120.
- Birdy, 1984, VHS.

Томас Пінчон
Чимало чуток також пов'язували Селінджера з відомим автором Томасом Пінчоном (Thomas Pynchon), який теж досить таємнича особистість. Вважали, що Селінджер продовжує писати під іменем Пінчона. Проте ті, хто читали обох авторів добре помітять велику різницю у стилі, отже ця чутка невірна. Але вона знову виплила на поверхню наприкінці 90-х у зв'язку з виданням нового роману Пінчона (Мейсон та Діксон) після дуже довгої перерви та очікуванням виходу (який не відбувся і досі) "Хепворту" Селінджера.
- Mason & Dixon, by Thomas Pynchon, Henry Holt & Company, Inc., 1997 (hardcover), ISBN: 0805037586 
- Mason & Dixon, by Thomas Pynchon, Henry Holt & Company, Inc., 1997 (paperback), ISBN: 0805058370

Падіння дому Гласів 
Існує легенда, повязана з рукописом, що виник між 1975 та 1978 й називався "Падіння дому Гласів" (The Fall of the House of Glass), й можливо був написаний Селінджером. 
Десь у цей час літературний додаток "Лос-Анджелес Таймс" начебто надрукував статтю про цей роман. Проте ця стаття не знайдена, тому, можливо, вона й не існує.
Сайт Salinger.org, стверджує, що існує як мінімум одна людина, що справді читала копію цієї книги, отже щось під цією назвою справді є.


Aerius 2002-2004